Природа України багата на різноманітні рослини. Серед них зустрічаються дуже небезпечні для здоров’я. Щоб запобігти отруєнню, ніколи не їжте та навіть не куштуйте дикорослих ягід, плодів, кореневищ, якщо не впевнені, що вони їстівні. Про це попереджає Київський міський центр здоров'я.

При перших проявах отруєння відразу ж зверніться за кваліфікованою медичною допомогою, а до огляду лікаря треба декілька разів промити шлунок розчином соди або світло-рожевим розчином марганцю. Після цього можно випити міцного чаю, кави або злегка підсоленої води (для відновлення водно-сольового балансу). В разі отруєння ні в якому разі не вживайте їжі, особливо алкоголь та молоко (вони лише посиліють дію отрути). Головне - ніякого самолікування! Тому що чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.

1. Опис отруйних рослин.

На території України зустрічаються і отруйні рослини. Навіть лікарські рослини можуть нашкодити організму. І тому щоб оберегти себе від лиха треба знати як вони виглядають.

ДУРМАН. Однією з найбільш отруйних рослин є дурман.

Це однорічна трав’яниста рослинна з гіллястим порожнистим стеблом. Листки яскраво-зелені з більш блідою нижньою поверхнею. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід – коробочка, покрита численними колючками. Вся рослина отруйна. Явища отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади.

 

 

 

 

 

 

 

БЛЕКОТА ЧОРНА. Росте скрізь – на дворах, пустирях, вздовж парканів та доріг. Стебло рослини клейкувате, в пухнастих волосках. Квіти подібні до квітів картоплі. Плід – двогнізда коробочка з кришкою. Розкривши коробочку і висипавши на руку насіння, маленькі діти можуть вкинути його до рота, приймаючи за зерна маку. Симптоми отруєння  подібні до отруєння дурманом.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЦИКУТА ОТРУЙНА. Рослина сімейства зонтичних, заввишки від 60 до 120 сантиметрів. Росте на драговинних низинних місцях, біля рік та ставів, а то прямо у воді. Квіти білі, найотруйніша частина  - кореневище. Воно здуте, розподілене перетинками на окремі порожнини. Листки та інші частини рослини, якщо їх потерти пальцями, неприємно пахнуть. Отруєння бувають, коли приймають кореневища цикути або сік цієї рослини за їстівні.

 

 

 

 

 

 

БОЛИГОЛОВ – друга отруйна рослина сімейства зонтичних. Місця виростання – городи, пустирі, рідше береги річок. Стебло до 60 – 180 сантиметрів, голе, гіллясте, в нижній частині з червоними плямами. Цвіте білими квітками, зібраними в зонтик, наприкінці червня – липня. Рослина неприємно пахне, якщо її розтерти між пальцями (запах миші). При отруєнні болиголовом потерпілі скаржаться на головний біль і запаморочення.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЖОСТІР. Небезпечними для вживання є ягоди деяких кущів. Жостір (крушина) – досить великий кущ, заввишки до трьох метрів. Листки еліпсовидні, розташовані на стеблі окремо один від одного, по спіралі. Квіти з внутрішнього боку білі, зовні – зеленуваті. Плоди червоні, потім чорніють. На одному кущі трапляються ягоди різного кольору і відтінків. Листки і плоди можуть спричиняти блювання та розлади травлення.

 

 

 

 

 

 

 

ЖИМОЛОСТЬ – кущ заввишки до двох метрів. Листки овальні, супротивні, з короткими черешками, молоді листки і гілочки в м’яких волосочках. Кора на старих гілках темно-сіра. Темно-червоні ягоди сидять попарно, так само розташовані і квіти (травень-червень), що мають жовто-білий колір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВОВЧЕ ЛИКО (вовча ягода) – одна з найотруйніших рослин середньої смуги. Невисокий кущ, який переважно росте в листяних лісах. Цвіте до появи листків, коли ще не зійшов сніг. Кора жовтувато-сіра з дрібними бородавочками. Листки обернено-ланцетовидні. Плоди – яскраво-червоні, овально-довгасті ягоди, солодкі на смак. Кілька з’їдених ягід можуть спричинити смерть. Кора також отруйна - вона легко здирається. Квіти подібні до бузку і мають тонкий аромат, схожий на запах гіацинта.

 

 

 

 

 

 

 

 

БЕЛАДОННА ЗВИЧАЙНА. Особливо небезпечний плід – фіолетово-чорна, блискуча, соковита ягода з темно-фіолетовим соком, тому що діти плутають її з вишнею. Ознаки отруєння такі ж, як і при отруєнні блекотою чорною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНВАЛІЯ ТРАВНЕВА. Отруйні всі її частини – листки, квіти, плоди – червоно-жовтогарячі ягоди. Легке отруєння рослиною проявляється нудотою, блювотою, проносом, сильним головним болем і болем у шлунку. У важких випадках порушуються ритм і частота серцевих скорочень. Іноді уражається і нервова система. Про це свідчать збудження, розлад зору, судоми, втрата свідомості. Може наступити смерть від зупинки серця.

 

 

 

 

 

 

 

 

НАПЕРЕСТЯНКА ПУРПУРОВА. Всі частини рослини отруйні навіть у невеликій дозі. Дітей особливо приваблюють плоди наперстянки – яйцеподібні коробочки з дуже дрібним насінням. Симптоми отруєння наперстянкою такі ж, як і при отруєнні конвалією травневою.

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

ЖОВТЕЦЬ ЇДКИЙ. З сімейства лютикових. Сік жовтців дуже отруйний. Отруйна рослина виділяє пари, які найсильніше подразнюють слизову оболонку ока, носа та гортані. Від контакту зіткнення з жовтцем може виникнути сльозотеча, нежить, подразнення горла, кашель аж до ядухи та спазму м'язів гортані. Проковтнута рослина викликає різкий біль у стравоході, шлунку, кишечнику. Отруєння супроводжується блювотою, проносом, у важких випадках – зупиняється серце.

 

 

 

 

 

 

 

ЧИСТОТІЛ ЗВИЧАЙНИЙ. Місцеві назви - гладушник, прозорник, бородавник тощо. З родини макових – Papaveraceae. Багаторічна травниста рослина (30-100 см заввишки) з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Лікарська, вітамінозна, інсектицидна, бактерицидна, отруйна і декоративна рослина.  Росте чистотіл на смітниках і узліссях, в листяних мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. У соку чистотілу містяться такі алкалоїди: хелідоні, гомохелідонін, оксихелідонін, протопін, алокриптонін, берберин, спартеїн; органічні кислоти - яблучна, лимонна, хелідонова і хелідонінова; сліди ефірної олії, камеді та смоли. В траві чистотілу містяться також холін, метиламін, гістамін, тирамін, сапонін, флавони, вітамін С, каротин, мінеральні речовини - кремній, залізо, кальцій, магній, фосфор, сірка, хлор, алюміній і радіоактивний калій. Застосування чистотілу у медицині ґрунтується на його жовчогінних, антисептичних, сечогінних і фунгіцидних властивостях. Цвіте у квітні – вересні.

 

 

 

 

 

ОМЕЛА БІЛА. Родина Ремнецвітникові — Loranthaceae. Омела біла — напівпаразит. Росте на тополях, акаціях, липах, вербах, березах, глоді, яблунях, грушах та інших деревах. Кущова вічнозелена рослина, як правило, кулеподібної форми, від 20-30 до 120-130 см у діаметрі. Стебла має дерев'янисті, листки жовто-зелені, вилчасто або супротивно розгалужені. Квітки дрібні, жовтувато-зелені, розташовані пучками. Плід – клейка біляста несправжня ягода, яку у зимові місяці поїдають зголоднілі птахи і таким чином сприяють поширенню рослини. Омела біла отруйна, і тому її препарати не можна вживати всередину, протягом тривалого терміну.

 

 

 

 

 

 

 

БОРЩОВИК. Росте він обабіч річок, доріг, лісів та полів, а тепер поступово перебирається і на селянські поля, дачні ділянки. Борщовик — отруйна рослина висотою до двох метрів, а то й більше. Його листя та інші частини стебла можуть викликати небезпечні опіки. Коли сік потрапляє на шкіру, то через декілька годин, а то й днів вона червоніє. При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки після контакту з борщовиком. Особливо, якщо вражаються рот чи гортань. Найчастіше від борщовика страждають діти.

 

 

 

 

ЧЕМЕРИЦЯ БІЛА – вид родини Лілійних, представлений життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,6 м.

    В Україні зростає два види, – власне, Чемериця біла та Чемериця чорна, українські ботаніки виокремлюють ще третій вид – чемерицю Лобеля, хоча це лише підвид чемериці білої. Найбільш токсичною частиною чемериці є її м’ясисте кореневище, яке депонує низку різних видів алкалоїдів: вератридинн, протовератрин, цевадин, ґермерин, ґермін, рубієрвін, ізорубієрвін та ін. На основі чемериці розробляють ліки проти раку. Листя, стебла і квіти містять значно менші концентрації токсинів, проте, можуть спричинити сильне отруєння. Чемериця діє на нервову систему людини, спричиняючи блокаду передачі нервових імпульсів, зупинку дихання та серцебиття.Симптоми отруєння проявляються впродовж кількох годин після вживання чемериці – це нудота, блювота, розкоординація рухів (людина наче п’яна), параліч і смерть.

  

НАПЕРЕСТЯНКА ВЕЛИКОКВІТКОВА – вид родини Ранникових, представлений життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,2 м.
    У середньовічній Європі з неї виготовляли ліки, проте дуже часто траплялись летальні випадки, тому популярність настоянок з цієї рослини зійшла нанівець. Лише у ХІХ столітті спиртові витяжки з наперстянки були введені у медицину з метою лікування серцево-судинних захворювань. У англійській мові наперстянка отримала дві назви: Дзвоники мерця та Відьмин вогонь. На відміну від двох попередніх видів, Диґіталіс ґрандіфльора є менш отруйним. Основним токсином є глюкозид діґітоксин, який міститься в усіх частинах рослини. Симптоми отруєння проявляються у вигляді нудоти, блювоти, кишкових колітів, анурексії, проносу, гарячки і марення, згодом розпочинаються галюцинації, послаблення кров’яного пульсу, тремору, конвульсій та смерті.

   

БОРЕЦЬ або АКОНІТ – рослина родини Жовтецевих, представлена життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,8 м.
    В Україні розповсюджено 19 видів аконіту, 10 з яких зростають у Карпатах. Ззовні Борці дуже схожі між собою і їх може розрізнити лише фахівець, тому у статті вони наведені під загальною назвою аконіт.     Основним отруйним компонентом аконіту є алкалоїд аконітин, що є нейротоксином, який відкриває натрієві канали на поверхні мембран клітин, блокуючи, таким чином, нервові імпульси. Смертельною для людини є доза 1,5-6 міліграм. Аконітин дуже швидко поглинається слизовими оболонками рота і кишківника, проте, що найцікавіше, так само швидко він проникає через шкіру у організм. Дія отрути проявляється уже через кілька хвилин – виникає відчуття оніміння (парестезія) у ділянці проникнення токсину, яке розповсюджується по всьому організмі, згодом наступає повна втрата чутливості (анестезія), починає морозити, спостерігається активне потовиділення, іноді отруєння супроводжується проносом. При значних концентраціях – наступає смерть.

 

АРНІКА ГІРСЬКА – вид родини Айстрових або Склад-ноцвітих, представлена життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 35-40 см.
    Жовтогарячі квіти арніки гірської на альпійських і післялісових луках Карпат завжди причаровують туристів, проте, ця рослина є отруйною, оскільки містить алкалоїд геленалін. Дана речовина легко проникає через слизові оболонки та шкіру в організм, спричиняючи інтоксикацію. Дія геленаліну не є такою потужною, як алкалоїди і глікозиди вище згаданих видів, але при приготуванні чаїв чи спиртових витяжок можливе передозування ним. При цьому спостерігається нудота, ускладнене дихання, блювота, пітливість, кишкові коліти, пронос, можлива зупинка серця.

 

ГЛІЦИНІЯ. Квіти гліцинії утворюють пишні блакитні, рожеві та білі каскади на лозі, котра плететься парканами та деревами. Рослина, яку також називають декоративним горошком, є абсолютно токсичною і може спричинити нудоту, судоми та діарею, а для покращення стану недужого може знадобитись навіть крапельниця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Хiмiчний склад лiкарських рослин
 

    Серед лікарських рослин багато таких, які належать до одного й того ж ботанічного виду, мають однакову морфологічну будову, але різняться кількісним і якісним вмістом речовин та елементів. Ось чому фармакологічне значення їх неоднакове. Необхідно пам'ятати, що кількісно-якісний склад діючих речовин у рослинах залежить від умов, у яких вони розвиваються, передусім від грунту і грунтових вод.
    Лікувальні властивості рослин залежать також від пори року, і навіть часу дня чи ночі їх збирання, а також від умов зберігання, технології виготовлення з них ліків.
    Лiкувальна дiя лiкарських рослин зумовлена наявнiстю в їх складi бiологiчно активних речовин, що впливають на тi чи iншi органи i системи органiзму.
    Препарати рослинного походження вигідно вирізняються малою токсичністю і слабким алергізуючим впливом, від синтетичних сполук, більшість яких є для організму чужерідними (ксенобіотиками). Пояснити це можна тим, що люди протягом тисячоліть споживали і споживають тепер щодня рослини та речовини рослинного походження як харчові продукти.
    До складу рослин входять: вода, органiчнi та мiнеральнi речовини. Серед органiчних сполук видiляють речовини первинного синтезу - бiлки, вуглеводи, жири, вiтамiни, ферменти; та вторинного синтезу - алкалоїди, глiкозиди, кумарини, флавоноїди, дубильнi речовини, ефiрнi олiї, смоли, органiчнi кислоти.
    Вмiст тих чи iнших біологічно активних речовин залежить вiд фази вегетацiї й ареалу розповсюдження.
    Найбiльше значення в якостi біологічно активних речовин мають сполуки вторинного синтезу.
    Алкалоїди - найважливiша група біологічно активних речовин, якi ми знаємо. На сьогоднiшнiй день видiлено бiля 5 тисяч рiзних алкалоїдiв. Вони мiстять у своїй молекулi атоми азоту. Алкалоїди знаходяться головним чином у виглядi основ - нерозчинних у водi. Найбiльше алкалоїдiв у квiткових рослинах, кiлькiсть їх може коливатись вiд слiдiв до 3% вiд загальної маси сухої рослини. Кiлькiсть алкалоїдiв у рослинах змiнюється залежно вiд стадiї розвитку рослини, сягаючи максиму в перiод бутонiзацiї та цвiтiння.
    Вiтамiни - бiологiчно активнi речовини, рiзноманiтної природи, що виконують в органiзмi людини i тварини рiзнi бiохiмiчнi та фiзiологiчнi функцiї. Розрiзняють вiтамiни водорозчиннi (тiамiн, рибофлавiн, пiридоксин, цiанокобаламiн, пантотенова, фолiєва, нiкотинова й аскорбiнова кислоти) і жиророзчиннi (ергокальциферол, фiтоменадіон, токоферол, ретинол).
    Дубильнi речовини - полiмеризованi фенольнi сполуки. Дiя їх полягає в тому, що вони ущiльнюють i закрiпляють бiлкову молекулу в поверхневих шарах слизової оболонки або шкiри, внаслiдок чого ті стають стiйкiшими до зовнiшнiх впливiв i менш проникливими.
    Глiкозиди - важливi біологічно активнi сполуки, легкорозчиннi у водi, швидко гiдролiзуються у присутностi води. Молекула глiкозидiв складається з двох частин - глiкозидної (глiкону - цукрового залишку) та нецукрового (аглiкону). Фармакологічна активнiсть зумовлена аглiко-ном.
    Ефiрнi олiї - це леткi, з характерним запахом i смаком олiєподiбнi, нерозчиннi у водi рiдини.
    Фармакологiчна дiя ефiрних олiй здiйснюється рiзними шляхами (мiсцева дiя - при безпосередньому контактi, тобто подразнення шкiри та слизових оболонок приводить до посилення кровообiгу в дiлянцi впливу ефiрної олiї, що проявляється гiперемiєю; рефлекторна - потрапляючи до рота, подразнюють нервовi закiнчення (дiють через нервову систему на шлунок, зумовлюючи посилення секрецiї шлункового соку).
    Камедi - затвердiлi видiлення слизистих, переважно вуглеводистих, речовин (клей янтарного кольору на стовбурах кiсточкових дерев). Камедi у водi утворюють в'язкi, клейкi, набухаючi розчини i використовуються як емульгатори для приготування емульсiй.
    Мiнеральнi речовини - до їх складу входять неорганiчнi хiмiчнi сполуки: макро- та мiкроелементи.
    Органiчнi кислоти - постiйна складова частина рослин поряд із бiлками та вуглеводами. Найбільш розповсюдженими є: галова, бензойна, кумарова, лимонна, мурашина, оцтова, яблучна та iншi кислоти.
    Сапонiни - речовини, якi утворюють з водою пiну, подiбно до мила, подразнюють слизовi оболонки, за рахунок їх поверхнево-активних речовин, а тому при застосуваннi всередину посилюють перистальтику кишечнику, секрецiю травних та бронхiальних залоз. Потрапляючи у кров приводять до гемолiзу еритроцитiв.
    Слизi - високомолекулярнi безазотистi речовини, якi розбухають у водi й утворюють колоїднi розчини, захищаючи слизовi оболонки при запальних процесах вiд подразнення.
    Фiтонциди - особливi речовини рiзної хiмiчної будови, якi виробляються деякими рослинами i володiють здатнiстю пригнiчувати рiст бактерiй, грибiв i простiших.
    Флавоноїди - похiднi фенольних сполук, регулюють стан капiлярiв (пiдвищують проникливiсть їх при атеросклерозi) i тим самим сприяють ниженню i нормалiзацiї артерiального тиску.
    Крім активно діючих речовин, у рослинах містяться так звані "баластні", які теж відіграють важливу роль у лікувальній дії лікарських рослин і препаратів, отриманих із них.

3. Корисні та шкідливі властивості рослин.

    Лікування травами згідно древній східній медицині, це вміле використання і правильне сполучення рослин. Йога рослин – це практика складання своєрідних сполучень різних рослин з метою надання особливого ефекту на тіло й розум.
    Трави – це особлива субстанція, здатна вилікувати хвороби, усунути недоліки в організмі. Хоча їхня дія подібно панацеї від всіх хвороб, у першу чергу, вони стимулюють функції організму. Крім того, що трави мають специфічну лікувальну функцію або функцію живлення, у них ще є загальні ефекти, які відомі більшості: вони можуть поліпшувати обмін речовин або знижувати його функції, збуджувати або заспокоювати діяльність нервової системи, живити або пробуджувати енергії. Ліки мають побічні ефекти, і на всіх діють  по-різному, а трави приносять завжди найкращий результат. Навіть якщо ми використаємо якусь рослину неправильно, то шкоди  від  цього практично не буде. Шкідливі речовини, що втримуються в ліках, накопичуються в організмі, утворюючи токсичні речовини, що приводить до порушення фізіологічних процесів. Перш ніж повністю представити безсумнівну користь застосування трав, спочатку необхідно вивчити енергетику різних трав, відповідно до їх впливу на обмінні процеси.
    Рослини є незамінним засобом у традиційній і народній медицині. Виходячи з духовної природи людини, трав'яна медицина вдосконалювалася протягом тисяч років. Можливо, спочатку може виникнути враження, що трав'яна медицина не вписується в наш час. Проте, не можна забувати про те, що процес лікування містить у собі не тільки фізичний аспект, але й  емоційний стан, стан свідомості й навіть духовний аспект. Фізична недуга веде до дратівливості,  негативним емоціям, і можна сказати, що практика застосування трав у  духовних цілях може допомогти врятувати наше нездорове суспільство.     Свідомість у рослин перебуває на самому нижчому рівні розвитку, вона існує в зародковому стані, внаслідок чого вона більш фізіологічна й телепатична. Кожна форма життя є одним з компонентів, що входять у загальну систему, що забезпечує життя всіх живих істот. Кожна істота годує собою інших, які у свою чергу годують теж інших. Таким чином, кожне царство природи служить засобом створення й підтримки життя. Рослини передають життєво-емоційні імпульси, життєву силу, заховану в сонячному світлі. У цьому дарунок, привабливість, добірність і міць рослин. Рослини приносять нам любов, тепло, що дають силу сонячної енергії, що здатна замінити і зоряне, й сонячне світло. Ці космічні енергії, вироблені рослинами, таким чином, живлять і підтримують наше астральне тіло. Рослини просто жертвують собою для нас. Вони дають нам не тільки життєву енергію, але й саме світло, і любов, які за допомогою рослин нам дарують зірки. Вони дають нам світло, постачають нас життєвою енергією, завдяки якій існує життя у всьому всесвіті. Вони дають нам енергію, як фізичну, так і психологічну. І наші почуття стають нашими внутрішніми рослинами, нашими квітами, вони ростуть відповідно до нашого сприйняття природи й всього життя. Рослини існують, щоб перетворити світло в життя шляхом фотосинтезу. Рослина живить наш мозок і нервову систему.

4. Ознаки отруєння рослинами

    При отруєнні будь-якими рослинами спостерігається прихований період. Тривалість його може коливатися від декількох хвилин до доби, залежно від видів небезпечної хімічної речовини.
    Гострі отруєння можуть бути викликані не тільки плодами, але і стеблами, коріннями, квітами рослин. Такими небезпечними рослинами є віх (цикута), білена чорна, дурман звичайний, аконіт отруйний, скоплія кавказька, болиголов краплистий, чемериця Лобеля.
    Деякі рослини при одному лише дотику до їх листків можуть викликати опік шкіри з появою міхурів і навіть виразок, які важко загоюються. Це чагарник вовче лико (лісовий бузок), синій борець (аконіт), бульбочковий морквяник, ясенець та інші.
    Тому, отуючись до подорожі, необхідно ознайомитися за допомогою визначників рослин з найнебезпечнішими представниками рослинного світу, що трапляються в районі наміченого маршруту. Корисно зробити для себе замальовки або описи таких рослин.
    Ознаки найбільш підступної рослини - смертельного веху (цикути), що росте у вологих місцях уздовж річок, струмків і боліт, повинен знати кожен турист. У нього трійчасті, сильно вирізані, схожі на курячі лапи листки яскраво-зелених кольорів, вузлувате товсте стебло із червонуватим нальотом, дрібні, як у кропу, білі квіти, запах петрушки, м'ясистий багатокамерний рожевий корінь.
    Під час походу треба остерігатися пробування невідомих ягід, збирання в гербарій явно отруйних рослин .

Що робити, якщо дитина з'їла отруйну рослину
    1-й крок. Зберігайте спокій, щоб не хвилювати дитину і не погіршити її стан.
    2-крок. З'ясуєте в неї, що відбулося і коли.
    3-й крок. Викличте "швидку допомогу". Назвіть вік дитини, її вагу, час, коли це трапилося і чим отруїлась. Дитина повинна залишатися поруч із вами. Виконуйте всі рекомендації лікаря.
    4-й крок. Допоможіть організму звільнитися від отрути. Якщо дитина при свідомості, промийте їй шлунок. Дайте випити води. Далі, обережно надавлюючи пальцем або черешком ложки на корінь язика, викличте в неї блювоту. Промивання повторити два-три рази.
    5-й крок. Після промивання шлунка, суворо дотримуючись вікових дозувань, зазначені в інструкції, дайте дитині випити ентеросорбенти – препарати, що зв'язують отрути в шлунково-кишковому тракті та виході їх з випорожненнями. Це можуть бути СМЕКТА, ЕНТЕРОСГЕЛЬ та ін. Вони значно полегшать стан дитини. Активоване вугілля в цій ситуації малоефективне. Зменшують всмоктування отрут обкутуючі слизові речовини: відвар із лляного насіння, рослинна олія, кисіль, збиті яєчні білки (1–3 штуки). Можна дати дитині чорні сухарі. Через 15–20 хвилин бажано знову викликати блювоту і дати знову препарати.
    6-й крок. Корисно зробити очисну клізму: температура води повинна бути нижче 22–24° С. Обсяг води залежить від віку дитини. Для дітей перших місяців життя це 30–60 мл, для дітей від шести місяців до року – 120–180 мл. Одно-дворічним малятам досить 200 мл, а дітям від двох до шести років – 300 мл.
    Увага! При розвитку судом важливо не допустити порушення дихання за рахунок спазму м'язів, тому в рот постраждалого варто вставити черешок ложки, обгорненої бинтом або чистою, попрасованою тканиною.
    При відсутності в дитини ознак життя, необхідно починати робити непрямий масаж серця і штучне дихання.
    Що робити, якщо дитина торкнулася отруйної рослини
    При опіках ефірними маслами веху, жовтцю, чистотілу необхідно змити небезпечну речовину водою з уражених ділянок тіла. Потім необхідно збризкати їх протиопіковими аерозолями й накласти стерильну марлеву серветку або чисту попрасовану тканину. Для подальшого лікування опіку необхідно звернутися до лікаря.
    Знати – значить запобігти!

5. Перша допомога при отруєнні та опіках рослинами .