На Сході України гримлять вибухи і свистять кулі. Страшна звістка стукає у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких. Серця справжніх героїв завмирають, завмирають, як сама Україна, яка погрянула в жалобі за своїх синів.

     20.09.2016 року в КЗШ №116 відбулося відкриття меморіальної дошки герою-земляку – Нікуліну Віталію Євгеновичу старшому солдату, старшому стрільцю 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг), який  віддав своє життя за  територіальну цілісність нашої держави,  за мирне майбутнє нашої країни.

     Несприятливі погодні умови не стали на заваді проведення урочистого заходу, на якому були присутні:

- Голова Тернівської районної у місті ради – Віталій Михайлович Солод;

- мати загиблого – Тетяна Сергіївна;

- батько – Євген Павлович;

- дружина  -  Олена Олегівна;

- брат – Валерій Євгенович

- ветеран війни  - Анфіса Іванівна Голованенко;

- учасники бойових дій АТО: Піжевський Андрій Петрович, Бедратенко Віталій Миколайович, Пасічник Сергій Миколайович, Михайлюта Сергій Вікторович.

     Нікулін Віталій Євгенович народився 11 лютого 1985 року у місті Кривому Розі. З 1994 року по 2002 рік навчався у Криворізькій загальноосвітній школі №116, після закінчення якої вступив до Криворізького авіаційного коледжу Національного авіаційного університету. Працював помічником машиніста екскаватора на Першотравневому кар’єрі Північного гірничозбагачувального комбінату.

     З 19 вересня 2015 року Віталій Євгенович виконував військовий обов’язок в зоні АТО.

     Життя мужнього воїна, який залишився до кінця вірним військовій присязі та українському народу, трагічно обірвалося 10 жовтня 2015 р. під час виконання бойового завдання в районі м. Попасна, Луганської області.

     За особисту мужність і героїзм, самовідданість і вірність військовій присязі та народу України, проявлені при виконанні військового обов’язку – захисті територіальної цілісності та недоторканості України Нікулін Віталій Євгенович нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та пам’ятною медаллю «Захиснику Батьківщини» ПОСМЕРТНО.

     Нікого не залишили байдужими слова пісні у виконанні учня 11 класу Білецького Яна:

Я тебе ненавиджу, війна,

Я давно всі знищив автомати.

Проклинаю я тебе, війна

Я не хочу у людей стріляти.

Я прошу: «Не грайтесь у війну!»

Я не хочу бачити могили.

Хто поверне посмішку ясну

Мамі, тій, що сина її вбили?

     На сьогоднішній день шкільна родина втратила вже 4 своїх синів:

Бегму Костянтина, Курячанського Вадима, Ряженцева Сергія та Нікуліна Віталія.

     Допоки ми живі – житиме пам'ять про наших героїв. Костянтин Бегма і Віталій Нікулін з меморіальної дошки щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, щоб ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування їхньої пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.