Увага, батьки!

Депресія: особливості перебігу в підлітковому віці!

 Депресія, в основі якої лежить пригніченість усіх психічних і фізичних проявів людини, у підлітків має суттєві особливості, що відрізняють її від депресії в дорослих. Актуальність підліткових депресій полягає не тільки в їх збільшенні за останні роки, але й у тому, що «депресія може непомітно стояти за психопатоподібними порушеннями по­ведінки, штовхати до алкоголізації або вживання наркотичних засобів, за допомогою яких намагаються підняти настрій, подавити глибоко скриті обтяжливі переживання».

Ознаки депресії у дітей і підлітків

Причини та мотиви суїцидальної поведінки

Причини самогубств, як правило, такі:

— депресивні стани — самогубство відіграє роль позбавлення від відчаю, безнадійності, незадоволеності собою, похмурого та безперспективного майбутнього;

— різноманітні прояви шизофренії або інших психозів;

— прийом токсичних і наркотичних речовин, коли виникають помилкові, ілюзорні уявлення, наприклад, здатності літати;

— акт помсти оточуючим («Ось побачите, як ви будете мене жаліти»);

— імітація, яка призводить до розширених суїцидів.

На користь високого ризику самогубства свідчать:

— спроби самогубства в минулому (за різними даними, до 60 % закінчених суїцидів — повторні), до того ж повторні спроби частіше закінчуються смертю; інтервал між пертою і другою спробами складає, як правило, приблизно 3 місяці;

— депресивний стан, особливо якщо присутня виразна тривога або ангедонія (втрата здатності відчувати задоволення, задовільність);

— психічні розлади, особливо при високій підозрюванос- ті, манії переслідування, при страхітливих зорових та слухових галюцинаціях, імперативних галюцинаціях, у тому числі галюцинаціях, що виникають після прийому наркотичних засобів;

— наркоманія та алкоголізм;

— передменструальний синдром, особливо у дівчат із нестійким менструальним циклом.

Серед соціальних факторів ризику самогубства домінують: низький освітній рівень; особливості вікового періоду — вік 15-19 років, особливо у хлопчиків, у дівчат ризик самогубства у 2-3 рази нижчий, однак суїциди трапляються і в більш ранньому віці.

Найбільш типові мотиви суїцидальноі поведінки у підлітків:

— переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілими;

— дійсна або мнима втрата батьківської любові, ревнощі;

— переживання, що пов'язані зі смертю, розлученням, уходом батьків із сім'ї;

— почуття провини, сорому, докори сумління, образливе самолюбство, боязнь ганьби, насмішок, приниження;

— страх покарання, небажання вибачитися;

— любовні невда чі, сексуальні ексцеси, вагітність у дівчат;

— почуття помсти, з лоби, протесту, загроза, попередження, вимагання;

— бажання привернутім увагу до своєї долі, викликати співчуття до себе, уникнути неприємних наслідків, уникнути склад ної ситуації;

— співчуття товаришам, героям книг, фільмів або наслідування їх.

Психологи виділяють такі мотиви суїциду:

1. Пошук допомоги — більшість людей, що думають про самогубство, не хочуть помирати. Самогубство розглядається як засіб отримати що-небудь (наприклад, увагу, любов, позбавлення проблем, почуття безнадійності).

2. Безнадійність — життя не має сенсу, а на майбутнє розраховувати не доводиться. Змарновані всі надії змінити життя на краще.

3. Численні проблеми — усі проблеми настільки глобальні й здаються безнадійно невирішуваними, що людина не може сконцентруватися, щоб розв'язати їх поодинці.

4. Спроба зробити боляче іншій людині — «Вони ще пожаліють!». Іноді людина вважає, що, наклавши на себе руки, забере з собою і проблему та полегшить життя своїй сім'ї.

5. Засіб розв'язати проблему — людина розглядає самогубство як показник мужності та сили.

Усі висловлювання про бажання померти повинні сприйматися серйозно!

1. Прямі висловлювання:
«Я покінчу із собою»;
«Я хочу померти»; «Я хочу бути з дідом на небесах»;
«Я застрілюся».

2. Опосередковані висловлювання:
«Вам недовго залишилося через мене хвилюватися»;
«Усі проблеми в сім'ї через мене»; «Я більше не можу терпіти цей натиск»; «Я тягар для своїх батьків»;

«Я не потрібний друзям. Що б я не зробив, через мене одні проблеми».

Що можуть батьки зробити для дитини?

    Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо ви не купуєте йому те, що він просить, або не відпускаєте на дискотеку чи концерт). Те ж бажання він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим у своїх цілях. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і засмутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити, коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин?

    Іноді розмірковування про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підліткові виразити свої почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулювати вами.

    Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбаченими, чи бачите ви в них спробу маніпуляції, далі вам слід спробувати виявити ознаки небезпечності. Якщо ви помітите одразу декілька ознак — певні почуття, зміни в поведінці або характерні ситуації, поставтеся до дитини дуже серйозно. Якщо ви чуєте такі висловлювання, то важливо серйозно їх сприймати. Поговоріть з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонуйте різних відповідей на серйозні питання. Не роз'яснюйте, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише укріпити в ній почуття провини, безвихідності свЬго становища та власної непотрібності. Спробуйте проникнутися її почуттями і скеруйте розмову так, щоб підліток сам генерував альтернативні рішення своїх проблем. Якщо у вас є сумніви або нєвирішувагні питання, зверніться до психолога, психотерапевта, психіатра, який спеціалізується на дітях і підлітках, та попросіть професійної допомоги.

Один з основних принципів адекватної соціалізації — це віра в себе.

   Те, як ми ставимося до себе, відображається в нашій зовнішності, у тому, як ми поводимося, як беремося за роботу та виконуємо її кожного дня і навіть як ми будуємо взаємовідносини з людьми. Наша самооцінка — де наше уявлення про свою цінність та значущість у житті та суспільстві.

   Підлітки з адекватною самооцінкою почувають, іцо їх люблять, і самі дарують любов оточуючим, вони володіють здібностями та працюють продуктивно і легко сприймають нове. Вони правильно оцінюють критику і дивляться на життя з оптимізмом.

   Підлітки, які оцінюють себе надто низько, уважають, що їх не люблять, що вони не варті поваги і заслуговують догани. Як правило, вони відчувають безвихідь, уважають себе бездарними, почувають незручність, збентеження. Це може закінчитися тим, що вони втрачають цікавість до життя та починають бачити все в похмурому світлі. Люди­на із заниженою самооцінкою більше схильна до стресів, а моменти радості, скоріш за все, залишаться непоміченими. Це може спонукати підлітка до зловживання алкоголем і наркотиками та спроби самогубства.

   Нам необхідно вчити підлітків:

— зосереджувати свою увагу на доброму;

— доброзичливо приймати люб'язні, приязні слова;

— намагатися мати про себе позитивну думку;

— піклуватися про себе за допомогою фізичних вправ і раціонального харчування;

— пам'ятати — немає нічого поганого в тому, щоб звернутися до кого-небудь по допомогу.